НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ

З 25 по 31 травня 2026 року в україні проходить «НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ» — ініціатива, спрямована на привернення уваги суспільства до створення доступного середовища, рівних можливостей для всіх громадян, розвитку культури поваги, гідності та людиноцентричності. проведення тижня узгоджується з реалізацією національної стратегії із створення безбар’єрного простору в україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням кабінету міністрів україни.

БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ — це не лише про архітектурну доступність. це також про можливість людини безперешкодно отримувати послуги, користуватися інформацією, навчатися, працювати, професійно розвиватися та брати участь у суспільному житті нарівні з іншими. у центрі цього підходу — людина, її гідність, потреби та право на повноцінну участь у житті громади й держави.

Люди з інвалідністю завжди були частиною суспільства. Сьогодні, через війну в Україні, кількість людей із травмами та різними формами інвалідності значно зросла. Саме тому важливо вміти спілкуватися коректно, без упереджень та стереотипів.

СПОЧАТКУ — ЛЮДИНА, А НЕ ЇЇ ОСОБЛИВІСТЬ

Сьогодні правильним є вислів «людина з інвалідністю», а не «інвалід».
Слово «інвалід» звучить зневажливо та створює ярлик, ніби інвалідність — головна характеристика людини.

Насамперед людина — це особистість зі своїми:

талантами;
професією;
інтересами;
досягненнями;
сім’єю та мріями.

Тому важливо використовувати принцип: спочатку людина — потім її особливість.

ПРАВИЛЬНО ГОВОРИТИ:

людина з інвалідністю;
людина з ампутацією;
людина з порушенням слуху;
людина з аутизмом;
людина з ДЦП;
людина з синдромом Дауна;
незрячий, нечуючий.

ЯКИХ СЛІВ КРАЩЕ УНИКАТИ

Некоректними або образливими є такі слова:

інвалід;
людина з обмеженими можливостями;
особлива людина;
каліка;
колясочник;
хворий;
«сонячна людина»;
«людина дощу».

Такі вислови або принижують людину, або створюють штучні й непотрібні ярлики.

НЕ ЖАЛІЙТЕ ЛЮДИНУ

Багато людей помилково думають, що людині з інвалідністю обов’язково потрібна жалість. Насправді це часто сприймається як зверхність.

Інвалідність не означає безпорадність. Люди можуть:

працювати;
навчатися;
подорожувати;
займатися спортом;
створювати сім’ю;
вести активне життя.

Замість жалю краще:

підтримати;
порадіти успіхам;
відзначити здібності та досягнення.

Водночас не потрібно називати звичайні речі «героїзмом» лише через наявність інвалідності.

НЕ НАВ’ЯЗУЙТЕ ДОПОМОГУ

Не варто автоматично вирішувати, що людині потрібна допомога.

Правильно:

Спочатку запитати.
Дочекатися відповіді.
Допомагати лише після згоди.
Якщо людина відмовилась — це потрібно поважати.

ЯК ПОВОДИТИСЯ ПІД ЧАС СПІЛКУВАННЯ

Під час розмови важливо поводитися природно та спокійно.

ВАРТО:

дивитися в очі;
звертатися напряму до людини;
усміхатися та вітатися як зазвичай;
бути терплячими;
підтримувати звичайну розмову.

НЕ ВАРТО:

пильно розглядати людину;
ігнорувати її;
акцентувати увагу лише на інвалідності;
говорити зверхньо або надто жалісливо.

Якщо людина користується кріслом колісним або має протез — це не причина поводитися інакше.

СПІЛКУВАННЯ З ЛЮДЬМИ З ПСИХІЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Існує хибний стереотип, що люди з психічними розладами завжди агресивні. Насправді більшість із них поводяться спокійно та доброзичливо.

Іноді через особливості стану людина може:

голосно говорити;
робити різкі рухи;
поводитися незвично.

У таких ситуаціях не потрібно:

сміятися;
робити зауваження;
проявляти агресію.
Найкраще — зберігати спокій та повагу.

ГОЛОВНЕ ПРАВИЛО

Ставтеся до людини з інвалідністю так само, як і до будь-кого іншого — з повагою, людяністю та без стереотипів. Інвалідність не визначає особистість людини.