26 квітня, минуло два роки з дня загибелі нашого земляка — Замашного Юрія Олеговича, жителя села Нечаєве.

Юрій народився 21 січня 1998 року. З перших днів повномасштабної війни він став на захист України, обравши шлях воїна та захисника. Служив у лавах Державної прикордонної служби, виконував бойові завдання як на північних рубежах, так і на сході країни. У боях проявив мужність, витримку та справжній бойовий характер — неодноразово протистояв ворогу, рятував побратимів і до останнього залишався вірним присязі.

26 квітня 2024 року поблизу Красногорівки життя Юрія трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання.

Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі та вдячності. Пам’ять про Юрія — це не лише біль втрати, а й наша відповідальність. Ми маємо берегти її щодня: у словах, у справах, у нашій єдності та боротьбі за майбутнє України. Його подвиг — це нагадування про ціну свободи, про силу духу та незламність українського воїна.

Герої не вмирають — вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях, у кожному кроці до Перемоги.

Вічна пам’ять Герою. Вічна слава Герою.Фото без описуФото без описуФото без опису